Можливо, діти поїхали в інші міста чи померли. Виставка "Не|видиме життя" показує людей, яких більшість не хоче помічати
До 25 серпня просто неба у парку Національного заповідника "Софія Київська" триває міжнародна фотовиставка Photo Kyiv. На світлинах експозиції "Не|видиме життя" самотні мешканці будинку престарілих, роми, ветерани АТО з інвалідністю, хворі на аутизм та синдром Дауна.
"Виставка не про біль і страждання. Хочемо показати людей, яких суспільство не хоче помічати. Зробити їх видимим. Через фотографію підіймаємо важливу соціальну тему", - каже співзасновниця Photo Kyiv Іванна Бертран.
Фотопроєкти розглядають дружина президента Олена Зеленська та прем'єр-міністр Денис Шмигаль у супроводі кураторки виставки Кароль Піду.
"Роботи вразили, дуже емоційні, - каже Олена Зеленська. Потім покажемо їх в залі міжнародного аеропорту Бориспіль. Це вчасний проєкт, він сучасний і надихає".
Наші учасники на своїх фотографіях показують тих, хто є в тіні
"Різноманітність та інклюзивність не гарантуються законом, це в першу чергу сприйняття суспільства, - говорить кураторка виставки Кароль Піду. Наші учасники на своїх фотографіях показують тих, хто є в тіні. Мене зворушила серія "Паспорт" Олександра Чекменьова. У 1995 році він поїхав у віддалені села робити фото на документи малорухомих людей. Зафіксував жахливі умови, в яких вони проживали. І сьогодні це вже історичне свідчення. Треба покращити ситуацію для таких вразливих людей. Сподіваємося, наша виставка зворушить відвідувачів, і вони звернуть увагу на таких співгромадян".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли невідому картину Тараса Шевченка
Серед 89 авторів з 12 країн світу, які надіслали свої роботи, на виставку відібрали 5 проєктів. Один з них "Будинок престарілих. Самотність" київської фотографки Аліни Пророки. На Київщині знімала пенсіонерів, які залишилися без родичів.
"Волонтери, які допомагають цим старим попросили мене сфотографувати портрети. Щоб зробити їм приємне, - розповідає Аліна Пророка. Дуже зворушила одна тендітна бабуся. Вона була сумною, постійно дивилася в підлогу. Намагалася одягнути хустку, щоб бути красивою на фотографії. Після зйомки я дізналася, що вона незряча. Незручно було розпитувати, чому залишилися самі. Можливо, діти поїхали в інші міста чи померли. Знаю, що один з моїх героїв розлучився з дружиною, потім у нього згорів будинок. Тоді його привезли до цього закладу. Нещодавно з ним стався інсульт. Хотів мені щось розповісти, але міг видавати лише мало схожі на слова звуки. Почав плакати. Запропонувала волонтерам зробити чашки з цими фотографіями, щоб герої могли не просто на себе дивитися.Дуже радію, що потрапила на фотовиставку. Можу підняти актуальну тему. Щоб люди побачили ці світлини і задумалися про старість. Бо зазвичай ми живемо сьогоднішнім днем, і не думаємо, як може скластися життя.Вже знімала кілька таких соціальних проєктів. Дітей з синдромом Ретта. Вони не можуть говорити, але посміхаються, реагують, їх батьки можуть бути щасливими. Фотографувала, як вперше в Україні дітей з ДЦП звозили політати на дельтапланах. Таких людей не треба жаліти. Вони цього найбільше не люблять".
Зазвичай ми живемо сьогоднішнім днем, і не думаємо, як може скластися життя.
Роман Закревський з Чернігова зробив портрети ромів. Намагався привернути увагу до їх індивідуальності.
"Моїм завданням було зробити такі світлини, щоб нівелювати стереотипи про ромів. Не було зрозуміло, якої ці люди національності, - розповідає. - Фотографував в Чернігові, Ніжині, Новгород-Сіверському. Організатори проєкту з громадської організації шукали героїв. Не розпитував їх про життя. Хотів бути осторонь. Щоб цей досвід був для них приємним і гарним, отримали професійні фотографії. Цікаво було побути в ромському середовищі. У Чернігові є район Подусівка, де живе багато ромів. Під Новгород-Сіверським в Пирогівці їх пів села. Там знімав в хаті головного пастиря, який зібрав свою громаду".
"Космос тата" Олексій Товпига зняв вдома. Фотографував кімнату та речі батька.
"Мій тато накопичував у своїй кімнаті важливі для себе речі, які для інших є мотлохом, - розповідає. - Це його простір, в якому він жив 10 років. Фотографії я робив для себе. Як арттерапію, щоб зблизитися з батьком. За пів року як він помер від серцевого нападу. Можливо, це було моє інтуїтивне передчуття. Вдалося налагодити емоційний зв'язок з батьком через фото. Прийняти його світогляд. Характерний для багатьох. Батько працював інженером за радянських часів, а потім захопився езотерикою, народною медициною, астрологією. І відірвався від реальності, став жити у своєму світі. Бо в 1990-х було важко адаптуватися. Ми з батьком весь час сварилися через торсіонні поля та конспірологічні теорії. Бо я людина науки, за освітою математик. Розумію, що завдяки цьому батько виживав. Астрологічні прогнози та пояснення йому виправдовували те, що бачивнавкруги та не міг прийняти. Він хотів так думати, а я довго не міг це зрозуміти. Потрібно дати право людини думати навіть маячню. Це теж свобода.Мій проєкт зроблений у вигляді диптихів, тобто парних фото. З одного боку батькові речі, з іншого сторінки, вирвані з книжки "Перший космонавт" 1983 року. Космос порівнюю з простором, в якому живе людина. А за формою, знімки мають візуальні симетрії, перегукуються. Це відомий прийом в художній фотографії. Мені подобається, що є відчуття ніжності та простоти".
Потрібно дати право людини думати навіть маячню. Це теж свобода.
Спеціально до виставки благодійний фонд Favbet Foundation підготував проєкт "Код незламності: реальні історії сучасних героїв". Світлини знайомлять з ветеранами АТО, які отримали інвалідність. Займаються спортом і представляють Україну на Іграх нескорених, міжнародних змаганнях у паралімпійському стилі для ветеранів. Це 9 чорно-білих портретів, на першому плані яких є червона лінія.
"Ця нитка ніби зшиває їх разом, - пояснює фотограф Роман Пашковський. Спеціально зробив світлини чорно-білими. У поєднанні з червоним, добре відтіняє, додає акцентності фотографії. Якби вони були кольоровими, червона лінія була б непомітною. Герої приїжджали до мене в студію в центрі Києва з різних міст: Рівного, Чернігова. Привозили своє спортивне знаряддя. В основному це лучники. Ми розмовляли. Запам'яталися чесністю, відвертістю, незламністю. Не здалися. Роблять те, що вважають за потрібне, горять цим.Люблю соціальні проєкти. Наприклад, в мене є серія "50 гривень". Запрошував у студію людей сфотографуватися, платив їм 50 гривень. А вони розповідали, на що витратять ці кошти. Подобаються такі провокації на грані".
Серед інших спецпроєктів - серії закордонних авторів: "Видимий спектр: портрети зі світу аутизму" американки Меррі Беррідж "Втрачаючи один вимір" німця Гуідо Клумпе - фотографа з вадами зору, "Обрані [не] бути" нідерландської фотографки Марінки Масеус про жінок із синдромом Дауна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українських стрічок багато як ніколи: що дивитися в кінотеатрах цього тижня
До 5 січня 2022 року в рамках фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage у Національному заповіднику "Софія Київська" проходить виставковий проєкт "Катарсис". Представить глядачам поєднання пізньобарокових скульптур XVIII сторіччя Йоганна Георгія Пінзеля, його учня Франциска Олендзького та роботи сучасного митця Олександра Животкова. Роботи цих трьох авторів розмежовані віками, але їх поєднує вибір медіуму це експресивна різьба по дереву, а також глибока змістовна емоційність.Монументальні рельєфи Олександра Животкова звертаються до робіт митців 18 століття, аби нагадати нам, що крізь покоління найважливішим залишається отримувати задоволення від процесу життя, не забуваючи при цьому його сутність.Роботи Франциска Олендзького, представлені на виставці, зберігались у фондах Львівської національної галереї, досі ніколи не виставлялись і будуть вперше представлені публіці. А роботи Йоганна-Георгія Пінзеля прибувають в Київ вперше.